Лікування бактеріальних інфекцій, викликаних чутливими до моксифлоксацину мікроорганізмами, у пацієнтів віком від 18 років. Моксифлоксацин слід призначати тільки тоді, коли застосування антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для початкового лікування наступних інфекцій, недоцільне або коли вказане лікування було неефективним. • Гострий бактеріальний синусит (діагностований із високим ступенем імовірності). • Загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включно з бронхітом (діагностованим із високим ступенем імовірності). • Негоспітальна пневмонія, за винятком пневмонії з важким перебігом. • Запальні захворювання органів малого таза легкого і середнього ступеня тяжкості (включно з інфекційним ураженням верхнього відділу статевої системи у жінок, зокрема сальпінгітом та ендометритом), не асоційовані з тубооваріальним абсцесом або абсцесами органів малого таза. Таблетована форма моксифлоксацину не рекомендується для застосування як монотерапія при запальних захворюваннях органів малого таза легкого та середнього ступеня тяжкості, але може застосовуватися у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад цефалоспоринами) через зростання резистентності Neisseria gonorrhoeae до моксифлоксацину (за винятком моксифлоксацинрезистентних штамів N. gonorrhoeae). Таблетовану форму моксифлоксацину можна застосовувати для закінчення курсу лікування, в якому стартова терапія парентеральної форми моксифлоксацину була ефективною й призначена за такими показаннями: • негоспітальна пневмонія; • ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур.